Спогади через роки

Ліщук Віталій Феодосійович народився 15 березня 1941 р. в с. Люлинці, Калинівського р-ну, Вінницької обл. у сім’ї селянина. У місцевій школі закінчив сім класів, а потім три роки ходив до школи у сусіднє село, яке знаходилося за 5 км. від дому. Хоч навчався у другу зміну, але жага до знань перемагала. Дотепер з теплотою згадує вчительку української мови та літератури: Осипенко Віру Григорівну, яка привила йому любов до читання.

Після школи працював у колгоспі «Зоря», с. Люлинці, а потім Віталій Феодосійович служив у армії. Після звільнення із лав Збройних Сил у 1963 р. маючи феноменальну пам'ять і гарні знання з першого разу вступив на денну форму навчання Мелітопольського інституту механізації с.г., де здобув освіту механіка.

Навчався із задоволенням, хоча сім’я мала важке матеріальне становище, але спогади про студентські роки то одні із найкращих моментів життя.

Навчаючись на другому курсі одружився зі своєю однокласницею Паламарчук Анелею Іванівною, з якою народили і виховали двох дітей: сина- В’ячеслава та доньку Катерину. Тепер Віталій Феодосійович радіє онукам, яких у нього троє: Ярина, Марія та Дженні.

У 1968 році по направленню приїхав працювати у Ладижинський технікум, його радо зустрічали директор Кравченко Василь Йосипович та завуч Гризоглазов Дем’ян Олексійович. Викладав дисципліну «Експлуатація машинно-тракторного парку», яка стала початком нового етапу в житті Ліщука В.В.

В 1970 р. був рекомендований до Тростянецького райкому на посаду інструктора. Через три роки повернувся до технікуму де викладав дисципліну «Економіка і організація в с.г.».

1978 р. почав працювати секретарем партійної організації колгоспу «Росія», яким тоді керував досвідчений керівник, мудра людина Наконечний Афанасій Трохимович.

В 1980 р. був обраний головою колгоспу «ім. Суворова» в с. Ободівка, де невтомно працював дев’ять років. У 1989 році повернувся в стіни рідного технікуму, як викладач «Економіка і організація в с.г.».

Проживаючи у маленькому будинку де жило ще дві сім’ї Віталій Феодосійович почав будувати власний будинок. Майстри збудували лише стіни, а всі роботи по дереву виконував сам. Спочатку звертався по допомогу до столяра технікуму, а потім придбав станки ці почав майструвати все самостійно. Набувши досвіду, почав виконувати столярні роботи на замовлення.

Під час роботи в технікумі доленосною стала зустріч з Сайчуком Петром Ульяновичем, який став для Ліщука В.Ф. найкращим другом та порадником. У тісній співпраці викладачі-друзі удосконалювали діагностику вузлів і механізмів на тракторі МТЗ.

Із задоволенням та ентузіазмом працював із молоддю та передавав їм свій професійний та життєвий досвід.

Загалом пропрацювавши п'ятнадцять років у технікумі вийшов на заслужений відпочинок та продовжує займатися столярними роботами.

Побувавши на виставці народного господарства у м. Києві придбав собі міні-олійню і тепер переробляє соняшникове насіння собі та всім бажаючим. З ранньої весни і до пізньої осені вирощує розсаду овочів, має садок із різними фруктовими деревами та виноградом.

Ліщук Віталій Феодосійович любить спілкування із студентами і не пропускає жодної можливості передати свій досвід та набуті знання, що є неоціненним скарбом для кожного з них.

Хочемо на останок від усього колективу та студентів подякувати Віталію Феодосійовичу за невтомну працю, оптимізм тепло та гарний настрій, яким він ділиться з оточуючими. Здоров’я Вам міцного, добробуту та довгих років житття!